1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, варто нагадати про питання охорони дитинства. Це нагадування про нашу спільну відповідальність за тих, хто ще не може сам себе захистити. Про це детальніше – у колонці регіональної координаторки Програми гендерної рівності та безпеки БФ “Право на захист” Вероніки Іванко.
Як створити умови, за яких кожна дитина зростатиме в безпеці, турботі та підтримці, маючи змогу повністю реалізувати свій потенціал? У час війни це питання набуває особливого значення. Діти, які були змушені покинути свої домівки, залишилися без батьківського піклування чи супроводу дорослих, стикаються з підвищеними ризиками.
Саме тому зусилля держави та суспільства мають бути зосереджені на зміцненні системи захисту прав дитини, розвитку фахової спроможності тих, хто працює з дітьми, та створенні середовища, дружнього до кожної дитини – незалежно від її обставин.
Протягом року Україна зробила важливі кроки до створення такого середовища для кожної дитини – вдома, у школі та в цифровому просторі. Ухвалені законодавчі зміни посилили відповідальність за домашнє насильство, розширили механізми протидії булінгу, закріпили принципи безбар’єрності в освіті та вперше на рівні державної політики окреслили стандарти цифрової гігієни для дітей.
Ці нововведення вже нині не лише формують нову правову реальність, а й вимагають від суспільства більшої залученості, обізнаності у сфері захисту дітей. Отже, далі говоритимемо про основні зміни, які допомогли зміцнити ці механізми безпеки.
Із 19 грудня 2024 року в Україні набув чинності Закон "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції).
Зокрема, збільшено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильство стосовно дітей: тепер штраф складатиме від 510 до 1020 грн або призначать громадські роботи на строк від 40 до 50 годин, або адміністративний арешт на строк від 2 до 10 діб.
За повторне вчинення протягом року (якщо попередньо вже було піддано адміністративному стягненню) штраф складатиме вже від 1020 до 1360 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адміністративний арешт на строк від 3 до 15 діб.
А у листопаді минулого року Верховна Рада ухвалила Закон № 4073-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі", який удосконалює механізми протидії домашньому насильству.
Раніше за статтею 110 Сімейного кодексу України, не можна було подати на розлучення під час вагітності дружини та протягом першого року після народження дитини, лише за умови, що один з подружжя вчинив кримінальне правопорушення.
Ці обмеження були скасовані, і позов про розірвання шлюбу можна подати в будь-який час, включаючи період вагітності дружини та перший рік життя дитини.
Також тепер Стаття 111 Сімейного кодексу України каже, що якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються.
Ці законодавчі зміни слід розглядати як важливий крок до створення безпечного середовища для дитини навіть у складних сімейних обставинах. Бо такий підхід підсилює «видимість» дитини в системі захисту та дозволяє своєчасно реагувати на загрози її безпеці, добробуту та психічному здоров’ю.
У межах захисту прав дитини в освітньому середовищі українське законодавство також зазнало важливих змін. Вони були спрямовані на протидію булінгу, розвиток інклюзивності та створення безбар’єрного простору в закладах освіти. Так, у минулому році були внесені зміни до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми.
Відтод, Закон України "Про охорону дитинства" визначає булінг (цькування) як психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.
Сьогодні, за вчинення булінгу передбачено штраф у розмірі від 850 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 20 до 60 годин.
В тому самому законі з’явилась стаття що описує механізми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дитиною: що мають робити відповідальні особи при виявленні таких випадків, в тому числі про необхідність направлення кривдників на затвердженні програми, які допоможуть запобігти потворним вчиненням правопорушень.
Пам’ятаємо і про Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, яка прямо передбачає безбар’єрність в освіті як один з пріоритетів. Основні пункти Стратегії спрямовані на створення інклюзивного, доступного та дружнього до кожної дитини освітнього середовища.
Згідно з нею, має бути забезпечено фізичну доступність закладів освіти (наявність пандусів, ліфтів, універсальних санітарних кімнат), адаптацію навчальних програм для дітей з особливими освітніми потребами, використання інклюзивної мови в комунікації та підручниках, підготовку педагогів до роботи з різними групами учнів, включаючи дітей з інвалідністю, дітей у кризових умовах.
Також стратегія передбачає створення безпечного психологічного клімату, впровадження недискримінаційних підходів до навчання й оцінювання та залучення батьків і громади до формування безбар’єрного освітнього простору.
Забезпечення прав дитини в освітньому середовищі – це не лише про навчання, а й про безпечне, підтримуюче середовище, вільне від насильства, дискримінації та упереджень. А отже, завдяки чинним законодавчим механізмам всі заклади та установи, що так чи інакше працюють з дітьми зобов’язані не лише реагувати на випадки порушення прав дітей, а й активно запобігати їм.
У цифрову епоху, коли діти дедалі активніше взаємодіють із онлайн-середовищем, питання їхньої безпеки в інтернеті стає критично важливим. Віртуальний простір відкриває нові можливості для розвитку, навчання й спілкування, але водночас несе серйозні ризики.
Серед найнебезпечніших – сексуальні домагання, секстинг, а також доступ до контенту, що пропагує насильство, жорстокість чи дискримінацію. Ці загрози не завжди помітні дорослим, але можуть мати глибокі наслідки для психічного здоров’я та безпеки дитини.
Так, у згаданий закон про посилення протидії домашньому насильству, який набув чинності в Україні у грудні 2024-го, було введено нову статтю, яка передбачає адміністративну відповідальність за сексуальні домагання, в тому числі в кіберпросторі: штраф у розмірі від 1360 до 2720 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Також з 2021 року діє закон № 1256-IX, який криміналізує сексуальні домагання до дітей і зобов’язує всі сфери мати механізми запобігання та реагування.
Згідно Кримінального кодексу України за статтею 300, збут та розповсюдження неповнолітнім творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, караються штрафом від 34 000 до 68 000 грн або обмеженням волі на строк до п'яти років.
За ст. 301 – збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, караються штрафом від 34 000 до 85 000 грн або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
За ст. 301-1 зазначена відповідальність за одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження. У статті 301-2 зазначена відповідальність за проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи.
Ще у 2021 році Мінцифра представила Концепцію захисту дітей у цифровому середовищі. Вона передбачає моніторинг онлайн-контенту, підвищення цифрової грамотності дітей і батьків, а також співпрацю з Кіберполіцією. Хоча документ поки не отримав повного впровадження, вже створено низку освітніх продуктів, які допомагають дітям і дорослим краще орієнтуватися в онлайн-безпеці.
А нещодавно, 2 травня 2025 року, уряд зробив ще один важливий крок – доручив ухвалити Концепцію цифрової гігієни для дітей дошкільного віку. Її мета – допомогти вихователям, батькам і педагогам краще орієнтуватися в тому, як безпечно й розумно використовувати цифрові технології в навчанні та вихованні малюків.
У документі йдеться про обмеження часу перед екранами, розвиток цифрових навичок у старших дошкільнят і підвищення обізнаності дорослих. Реалізація Концепції запланована на 2025–2028 роки.
Комплексні законодавчі зміни, ухвалені протягом останнього року, демонструють системний підхід до захисту прав дитини в Україні. Вони і спрямовані на посилення відповідальності за насильство, на розвиток інклюзивності, формування безбар’єрного простору та цифрової безпеки.
Ці кроки не лише оновлюють нормативну базу, а й задають нові стандарти взаємодії з дітьми на всіх рівнях. А їх подальша ефективність залежатиме від здатності забезпечити їхнє впровадження, моніторингу та постійного вдосконалення відповідно до викликів часу.